Зачем киевских евреев пригнали на товарную станцию?

Загадки советской пропагандистской брошуры

Брошуру "Злодеяния немцев в Киеве" выпустило Государственное издательство политической литературы "по свежим следам" событий - в 1945 г.. Судя по содержанию, она была предназначена для раздувания "зверств фашизма", приписывания немцам бесчисленных преступлений большевиков и возвеличивания героизма киевского подполья, которое на самом деле практически в полном составе перешло на сторону немцев. Так, например, автор брошюры пишет: "Удирая из Киева, немцы загнали тысячи жителей Дарницы, Броваров, Предмостной Слободки на Наводницкий мост, а потом взорвали его". Однако, хорошо известно, что и мосты Наводницкий и Евгении Бош убегающая Красная Армия взорвала 19 сентября 1941 года вместе с находящимися на мостах последними группами арьергардных частей и гражданскими беженцами. Без обиняков автор книжонки приписывает немцам совершенное большевиками уничтожение Киева: "Едва вступив в Киев, берлинские факельщики в лютой ненависти ко всему советскому стали разрушать столицу Советской Украины. Пожары охватили целые улицы и кварталы". 

Зная, что целью эренбурговских пропагандистов являлось наглое перевирание реальных событий, изучение брошуры превращается в увлекательное интеллектуальное развлечение, заключающееся в разгадывании реальных обстоятельств, которые автор попытался скрыть, запутать или истолковать в духе коммунистической пропаганды. Надо сказать, что он изрядно постарался: почти в каждой фразе присутствует ложь, искажение фактов и перекручивание настоящего смысла происходивших в Киеве событий - так что исследователей ожидает увлекательное чтение.

Бабий Яр: дезинформационная операция для прикрытия преступлений большевиков

29 сентября украинские власть имущие опять будут поминать в Бабьем Яре несуществующих жертв мифического расстрела, а 24 сентября как всегда никто из них не вспомнит о тысячах киевлян, заживо сгоревших в огненном холокосте 1941 года...

Это не Гамбург и не Дрезден в 1945 г., это - разрушенный большевиками Киев в 1941 г.

Поразительно, но это факт: более семи десятилетий прошло со времени трагедии в Киеве, но до сих пор отсутствуют комплексные, целостные, основанные на достоверном материале исследования обстоятельств и топографии уничтожения большевиками зданий и населения Киева осенью 1941 года. Незнание правды и полуправда под личиной правды о трагедии закономерно порождают многочисленные мифы. Судя по всему, пришло время сказать правду о том, что же произошло в Киеве в конце сентября - начале октября 1941 года.

В обращении по радио 3 июля 1941 г. Иосиф Сталин призывал советских граждан к всенародной борьбе с немецко-фашистскими захватчиками. Она предусматривала, в частности, уничтожение перед наступающим врагом мостов, дорог, порчи телефонной и телеграфной связи, поджог лесов, составов. Делалось это с одной целью: создать невыносимые условия врагу (о мирных жителях никто не думал).

"...не оставлять противнику ни одного килограмма хлеба, ни литра горючего. Колхозники должны угонять весь скот, хлеб сдавать под сохранность государственным органам для вывозки его в тыловые районы. Все ценное имущество, в том числе цветные металлы, хлеб и горючее, которое не может быть вывезено, должно безусловно уничтожаться.
В занятых врагом районах нужно создавать партизанские отряды, конные и пешие, создавать диверсионные группы для борьбы с частями вражеской армии, для разжигания партизанской войны всюду и везде, для взрыва мостов, дорог, порчи телефонной и телеграфной связи, поджогов лесов, складов, обозов". 

У Польщі ідентифікують останки розстріляних у сталінські часи

Ексгумовані останки жертв сталінського режиму на варшавському кладовищі Повонзки (фото з офіційного сайту польського Інституту національної пам’яті)

Варшава – У переддень європейського Дня памяті жертв сталінізму й нацизму в Польщі опублікували сенсаційний список. Історики й медики ідентифікували останки 9 антикомуністів, розстріляних понад 60 років тому. Серед ідентифікованих – люди, яких у Польщі вважають символами боротьби з комунізмом. Щоб встановити тотожність убитих в роки нацизму й сталінізму, два роки тому в Польщі створили національну генетичну базу жертв тоталітаризмів. Як кажуть її ініціатори, базу створено для того, щоб покласти край безликому увічненню борців із тоталітарними режимами. На кожній могилі, вважають у Польщі, повинні бути прізвища конкретних людей.

Вже втретє у польському Інституті національної пам’яті зачитали список ідентифікованих жертв комуністичного терору. Останки дев’ятьох вояків Армії Крайової ексгумували на варшавському кладовищі «Повонзки». В кінці 1940-х – на початку 1950-х на «Повонзках» таємно закопували антикомуністів, розстріляних у варшавських в’язницях.

БАБИН ЯР: РЕАНІМАЦІЯ ГОЛОКОСТУ І ПРИВАТИЗАЦІЯ УКРАЇНИ

Минуле століття збагатило українську націю багатьма знаковими подіями планетарного і національного рівня.

Серед них юдо-більшовицький переворот 1917 року, відновлення української державності 1917—1920 років, поваленої тим же більшовизмом. Особливо пам’ятні для українців голодомори 1921—1922, 1932—1933 та 1946—1947 років, які разом позбавили життя майже 20 мільйонів українців. А хіба можна забути дві світові війни, які косою смерті викосили ще понад 20 мільйонів українців. Колективізація, індустріалізація, гулагізація, депортації зачистили терени України від українців чисельністю до 25—30 мільйонів осіб. Окремим рядком вписано в історію України Чорнобильську катастрофу, яка поставила під загрозу генофонд української нації — живих і ненароджених українців. Тим часом світ вдає, що всього цього не було. То чи варто дивуватися, що нині в Україні неукраїнська окупаційна влада дозволяє в сесійній залі парламенту знущатися над пам’яттю десятків мільйонів українців, які стали жертвою світових гендлярів. Понад те, нині існує реальна небезпека тотального знищення українців позбавленням їх засобів існування, насамперед основи основ життя нації — ЗЕМЛІ.

Чужинські орди, мов сарана, посунули в Україну і грабують українців у будь-який спосіб: підкупами, терором, захопленням влади всіх рівнів, поширенням хвороб, інформаційним зомбуванням, знищенням інтелектуального потенціалу, освіти, науки та ін. Можна продовжити цей перелік «наших перемог», на прикладі яких президент України закликає українців вчитися. Ще більше треба вчитися українцям на власних поразках і чужих перемогах, здобутих шахрайством, підступом, спекуляцією на українській щирості, довірливості чи навіть глупоті. Прикладом цього є історія жидівського голокосту, міф про який підкорив цілий світ і загрожує перетворити всіх гоїв (нежидів) на рабів «богообраного народу».

В Одессе перезахоронили останки тысячи жертв сталинских политрепрессий

28 октября 2011 в районе 6-го километра Овидиопольской дороги были перезахоронены останки 1086 людей, замученных и расстрелянных работниками НКВД в 30-40 годах ХХ века. В перезахоронении на Западном кладбище Одессы 82 гробов, в которых были помещены останки жертв политрепрессий, приняли участие священнослужители Украинской православной церкви Московского патриархата и Римско-католической церкви.

После молебна перед участниками отпевания выступил мэр Одессы А. Костусев, который отметил, что "сегодня мы не просто отдаем нравственный долг убитым. Мы принимаем ответственность за собственную историю и призываем тех, кому дорого будущее нашей страны, наших детей, внуков и постараться понять его уроки".

Останки 1086 одесситов, расстрелянных работниками НКВД в 30-40 годах ХХ века, были найдены в 2008 году.

В найденном захоронении жертв НКВД каждое пятое тело - детское

Вблизи села Пшеничники Тисменицкого района Ивано-Франковской области обнаружили останки более 220 замученных НКВД людей, - об этом на пресс-конференции в Ивано-Франковске сообщили участники раскопок.

По словам судмедэксперта Омельяна ЛЕВИЦКОГО, «здесь нужно перекопать 4 тысячи квадратных метров». «Это не выкопать яму, а перелопатить, это большой труд», - сказал судмедэксперт.

Представители «Мемориала» выяснили, что, согласно рассказам жителей, с 1939 по 1941 год в Пшеничниках дислоцировался гарнизон НКВД. Именно в это село свозили убитых заключенных из трех тюрем Прикарпатья – Станиславской (Ивано-Франковской), Тисменицкой и Тлумачской. Место массовых захоронений нашли благодаря геосканеру.

Західноукраїнська трагедія 1941 року

Свідчення з III розділу із збірника «Західноукраїнська трагедія 1941»

Документи: 1-11, 12-14, 15-18, 19-21, 60-63

ЛЬВІВСЬКІ ТЮРМИ

Тюрми на вул. Лонцького, „Бриґідки“, на Замарстинові, на вул. Яховича т. ін.

№ 1

У ЛЬВІВСЬКИХ ТЮРМАХ НКВД

5 липня 1941 р.

Ні людською мовою, ні письмом, ніхто не в силі зобразити тих страхіть і тортур, що перетерпіли загинувші многочисленні жертви большевицького НКВД. Це можна тільки пережити, це треба було бачити. Точного числа і прізвищ закатованих жертв ще не знаємо. Поки що подаємо тільки перші, на швидку руку зібрані, відомості про тих, хто загинув у казематах львівських тюрем НКВД.

В тюрмі при вул. Сапіги і Лонцького знайдено в келіях стоси кількасот постріляних і змасакрованих трупів мужчин, жінок і дітей. Малу частину з них родини розпізнали і поховали, решту поховано у збірних могилах, тіла були вже так розложені, що годі їх було вже розпізнати. Ці жертви люди оглядали вже в суботу 29 і в неділю 30 червня, тобто ще перед приходом німецької армії, коли через Львів проходили вже нечисленні останні частини совєтської армії, і коли львов’яни порозбивали тюрми. Крім цього, на подвір’ї тюрми при вул. Лонцького і Сапіги були закопані на великому просторі трупи, число їх невідоме.