Винницкая трагедия: укор властям и разоблачение лжи Бабьего Яра

Петр Порошенко на коленях перед памятником жертвам сталинского террора в Виннице (фейк)

На примере Винницкой трагедии более всего понятна сказочность "трагедии Бабьего Яра". На примере Винницкой трагедии наиболее заметна ложь пропаганды. На примере Винницкой трагедии как никогда видна глубина фарисейства украинской (антиукраинской) власти.

Реальные палачи. Реальные свидетели. Реальные показания. Реальные захоронения. Реальные жертвы. Реальные имена. Реальная эксгумация. Реальные паталогоанатомические заключения. Реальные материальные доказательства. Реальные орудия убийства. Реальные документы. Реальные фото и видео. Реальное горе. Реальный холокост. Реальное забвение.

Бабий Яр - кому выгодна ложь?

20 марта 1911 года в Бабьем Яре в пещере, расположенной на территории кирпичного завода, принадлежащего еврейскому фабриканту Маркусу Зайцеву, гимназисты наткнулись на труп мальчика-гимназиста тринадцатилетнего Андрея Ющинского, пролежавшего в пещере, как выяснилось позже, 8 дней. На теле ребенка было обнаружено множество колотых ран. Вскрытие показало, что мальчик был умерщвлен чрезвычайно жестоким способом с причинением сильных страданий. Убийство вызвало большой резонанс и дало следствию основания отрабатывать версию, согласно которой кровь православного ребенка понадобилась евреям для приготовления мацы. 

По версии следствия, 12 марта 1911 года некий Мендель Бейлис схватил Ющинского и увлек в помещение завода Зайцева, где затем его сообщники, связав руки и зажимая рот, умертвили мальчика, нанесли ему колющим орудием 47 ран на голове, шее и туловище, причинили поражение шейных и мозговой вен, артерии у левого виска, а также поражения других органов тела, что сопровождалось тяжкими и продолжительными страданиями и вызвало почти полное обескровление тела Ющинского. В октябре 1913 года в Киеве закончился судебный процесс, вошедший в историю под названием "Дело Бейлиса". Обвиняемый Бейлис был оправдан, но перед перед присяжными был поставлен еще один вопрос: является ли убийство мальчика ритуальным? На этот вопрос был дан однозначный ответ "да". Таким образом, был в очередной раз признан и осужден факт ритуальных убийств христиан. Подобные события для цивилизованного мира не имеют срока давности.

У с. Пшеничники перепоховають ексгумовані останки понад 600 осіб, убитих співробітниками НКВД у 1939-1941 рр.

У знайденому похованні жертв НКВС кожне п'яте тіло - дитяче

У с. Пшеничники (Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл.) 9 травня перепоховають ексгумовані останки понад 600 осіб, убитих співробітниками Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) у 1939-1941 рр.. НКВС використовувало для вбивств електричний стілець. Знищували жителів центру Станіслава, щоб звільнити квартири для радянської влади.

"9 травня відбудеться, за ініціативою нашої обласної організації Всеукраїнського товариства "Меморіал", вшанування та перепоховання у селі Пшеничники Тисменицького району останків жертв НКВСтських масових репресій", - повідомив на сесії Івано-Франківської облради її голова Василь Скрипничук.

Директор обласного комунального підприємства "Пам'ять", голова фракції ВО "Свобода" Василь Попович на сесії повідомив, що експертизу людських останків в Пшеничниках проводив незалежний судмедексперт.

"Є свідчення у тодішніх українських газетах за 40-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери і камери були повністю завалені людським одягом. І знайшли там електричний стілець, який використовували. Тобто це ті люди, які жили в центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити. І там, можливо, не тільки були українці. Але це люди, які знищені в той час", - розповів В.Попович.

Реальный холокост в Польше

Реальный Холокост: череп и остатки немецких жертв польских этнических  погромов происходивших перед Второй мировой войной.

Если вы не понимаете что это значит, вы можете узнать об этом из доклада под названием "Польские зверства по отношению к немецкому меньшинству в Польше" на странице GERMANS: ABUSED MINORITY!("Немцы:  подвергшееся насилию меньшинство!" - на английском языке).

В виде эпиграфа к данной странице приводится цитата польского маршала Рыдз-Смиглы ( Rydz-Smigly) из газеты Daily Mail, за 6 августа, 1939 года:

"Польша хочет войны с Германией и Германия не сможет избежать ее, даже если она захочет".

Там же вы можете скачать прекрасную книгу выдающегося историка Дэвида Хоггана (David Hoggan) The Forced War («Вынужденная война»).

Фотографии, которые вы там увидите, не для слабых нервов, изображенные там зверства затмевают даже самые страшные мифы холокоста.

Публикуем лишь малую часть фотографий  с этого сайта, причем не самых ужасающих. Эти фотографии вам никогда не покажут на History Channel.

Західноукраїнська трагедія 1941 року

Свідчення з III розділу із збірника «Західноукраїнська трагедія 1941»

Документи: 1-11, 12-14, 15-18, 19-21, 60-63

ЛЬВІВСЬКІ ТЮРМИ

Тюрми на вул. Лонцького, „Бриґідки“, на Замарстинові, на вул. Яховича т. ін.

№ 1

У ЛЬВІВСЬКИХ ТЮРМАХ НКВД

5 липня 1941 р.

Ні людською мовою, ні письмом, ніхто не в силі зобразити тих страхіть і тортур, що перетерпіли загинувші многочисленні жертви большевицького НКВД. Це можна тільки пережити, це треба було бачити. Точного числа і прізвищ закатованих жертв ще не знаємо. Поки що подаємо тільки перші, на швидку руку зібрані, відомості про тих, хто загинув у казематах львівських тюрем НКВД.

В тюрмі при вул. Сапіги і Лонцького знайдено в келіях стоси кількасот постріляних і змасакрованих трупів мужчин, жінок і дітей. Малу частину з них родини розпізнали і поховали, решту поховано у збірних могилах, тіла були вже так розложені, що годі їх було вже розпізнати. Ці жертви люди оглядали вже в суботу 29 і в неділю 30 червня, тобто ще перед приходом німецької армії, коли через Львів проходили вже нечисленні останні частини совєтської армії, і коли львов’яни порозбивали тюрми. Крім цього, на подвір’ї тюрми при вул. Лонцького і Сапіги були закопані на великому просторі трупи, число їх невідоме.