Бабий Яр - неустановленными лицами неустановленным образом неустановленными орудиями убийства в неустановленном месте в неустановленное время совершено массовое убийство неустановленных людей, останки которых не найдены.
Показаны сообщения с ярлыком правда. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком правда. Показать все сообщения

15.02.2012

Илья Эренбург утверждал, что до войны в Киеве проживало 70.000 евреев

Илья Эренбург - один из самых главных пропагандистов сакральной цифры "6 млн погибших евреев". Как видим ниже, он начал называть ее в своих статьях и выступлениях еще до окончания Второй мировой войны. Он же является автором цифры "4 млн погибших в Освенциме", он же сочинил сотни тысяч погибших в Майданеке и другие мифы холокоста.

Эренбург приложил свою нечистую руку и к Бабьему Яру. В 1946-м году он написал роман "Буря" в котором публикуются фантастические выдумки о "расстрелах в Бабьем Яре". Показательно, что за роман он получил Сталинскую премию. Тем не менее воспевание еврейских страданий и степень вранья были в нем настолько велики, что "партия и правительство" быстро убрали роман с глаз долой.

07.10.2011

Бабий Яр и еврейские провокации против украинцев

Агрессивная бестактность

На заметку «Шустер Live»: в цивилизованном мире не может быть народов-прокуроров и народов-подсудимых

Игорь ЛОСЕВ, газета "День" №180-181, пятница, 7 октября 2011
...И вот тут произошла не связанная с предыдущим обсуждением Шустер-сенсация. Ведущий, говоря о 70-летии трагедии в Бабьем Яру, обвинил украинский народ в Холокосте, в частности, в погромах в июле 1941 года во Львове и в участии в киевских расстрелах этого же года. Он очень воинственно обличал украинцев и требовал извинений перед евреями. При этом он страстно озвучивал старые наработки КГБ, которые к тому же были давно разоблачены на судебных процессах в Европе. Например, в процессах в ФРГ по делу бывшего офицера связи при батальоне «Нахтигаль» Теодора Оберлендера. Все суды подтвердили, что ни Оберлендер, ни батальон никакого участия во львовских акциях не принимали. Было точно установлено, что истребление еврейского населения Львова осуществляли специальные формирования СС, которые специализировались на подобных преступлениях на всех территориях, оккупированных Третьим рейхом. А «Буковинський курінь», на который принято в определенных кругах возлагать ответственность за массовые убийства в Бабьем Яру, как установлено, прибыл в Киев значительно позже этих событий.
Шустер употребил понятие «украинская полиция». Непонятно, что тут имеется в виду. Может, существовало украинское государство, которое имело свою полицию? Не было в тот момент такого государства. Или Шустер имеет в виду то, что в этой немецкой полиции служили лица украинского происхождения? Но, следуя такой логике, ГПУ и НКВД УССР первой половины 30-х годов прошлого столетия придется называть «еврейскими», поскольку в этих учреждениях служило большое количество евреев. Думаю, это совершенно порочный подход. Попытки навязать осужденный Нюрнбергским трибуналом принцип коллективной ответственности ни к чему хорошему не приведут. Кстати, именно эта преступная идея лежала в основе Холокоста и всех других геноцидов. Целый народ не может отвечать за преступления отдельных лиц.

01.10.2011

Корчинский о Бабьем Яре: Хотелось бы услышать извинения евреев перед украинцами

Лидер партии "Братство" Дмитрий Корчинский иронично предложил извиниться за трагедию в Бабьем Яру перед евреями, "несмотря на то, что было в действительности". В частности, как сообщила пресс-служба "Братства", Корчинский в эфире "Шустер LIVE" спросил, почему отмечают 70-летие, а не 80-летие трагедии Бабьего Яра, так как расстреливать в нем начали еще в 30-х годах прошлого столетия именно НКВДисты, и не только евреев, но в основном украинцев.

"Прежде, чем проходить тест на европейскость, необходимо пройти тест на украинскость", - заявил политик.

Кроме того, по его словам, прежде всего должны извиниться сами евреи за участие в Холокосте против представителей своей же национальности, а также за уничтожение украинцев в ходе раскулачивания, Голодомора и Второй мировой войны.

"Мы хотим извиниться перед евреями, но хотелось бы сразу после этого услышать еврейские извинения перед украинцами за уничтожение украинцев Кагановичем, евреями НКВД", - отметил Корчинский.



Стенограма виступу Д.Корчинського:

Я, як і більшість українців, безумовно, дуже хотів би вибачитись перед єврейським народом за нашу участь у Голокості. Була вона чи не була – це навіть неважливо. 
Але я хотів би сказати про деякі речі, які нам заважають це зробити, тому що наші брати євреї, наші брати європейці повинні це знати. 
Перше – це дуже багато брехні, які ми чуємо на свою адресу. Ну по-перше: 70-та річниця Бабиного Яру. Але ж Бабин Яр як місце репресій почав експлуатуватися не 70 років тому, а з початку 30-х років: це було уже місце масового захоронення жертв сталінських репресій. Биківня, Бабин Яр, захоронювали там, де зараз ВДНХ, і ще були місця. Чому ми починаємо відзначати тільки від того моменту, коли почали убивати євреїв? Під час сталінських репресій теж убивали євреїв, але просто більше нас. Чому це 70-та, а не 80-та річниця? Це перше. 
Друга брехня. Тут я бачу фотографії – вони мають місце в Інтернеті, мають місце в багатьох музеях єврейських в Америці, – фотографії львівського погрому. Більше частина цих фотографій – і це давно вже зрозуміло – це фотографії насправді трупів, які повитягали німці із львівських Бригідок, із тюрми. Це трупи українців, убитих більшовиками. Зараз ці фотографії трупів українців і опізнань, які роблять українці. І за допомогою німців – і німці це все демонстрували українцям: дивіться, як вас убивали більшовики перед тим, як відступати, – зараз вони фігурують як фотографії і докази свідчень львівського погрому євреїв. Безумовно, був львівський погром. Але у Львові – хто жив у Львові? У Львові було 10 відсотків українців. Поляки і євреї становили більшість населення Львова. Там українців була мізерна кількість – не вистачило б їх ні на який погром. 
Наступне: 120 тисяч людей, 120 тисяч євреїв служило в Вермахті. 18 євреїв мали лицарський хрест за хоробрість, проявлену в боях, коли вони захищали Рейх. Німецька поліція в гетто, в тому числі і в варшавському гетто. Вєртухаї в Лук’янівській тюрмі з жовтими зірками охороняли українських в’язнів. Євреї вибачилися за Голокост єврейського народу, в якому вони брали участь? Чи ні? Я щось не чув, щоб вони вибачалися. Чи вибачилися євреї за участь в знищенні українців під час Голодомору, під час розкуркулювання, під час Другої світової війни? 
Ми хочемо вибачитись перед євреями, але хотілося б одразу після цього почути єврейські вибачення перед українцями за знищення українців. За Кагановича, за євреїв в НКВД, за безліч тих – мільйони і мільйони українців загинули. І останнє, що я хочу сказати: перед тим, як здавати тест на європейськість – і це правильно, ми маємо його здати, – все-таки треба здати тест на українськість. Тому що всі ті люди, які готові вибачатись перед євреями, рідко готові вибачатися перед українцями. Це стосується і наших депутатів, і нашої влади, і нашого начальства, і наших друзів за кордоном. Дякую.

Зауваження П.Маги щодо виступу Д.Корчинського:
Значить, панове, в нас сьогодні було дуже красиве голосування в студії. Не знаю: може, в Інтернеті зібралися одні антисеміти або ті, хто хочуть мстити... 100 відсотків листів – а їх було коло двох тисяч – висловлюють ту думку, яку сказав Дмитро Корчинський: чому ми маємо вибачатися, а перед нами не вибачається ніхто?


06.09.2011

Татьяна Тур. ПРАВДА О БАБЬЕМ ЯРЕ. Документальное исследование

Здесь нашли последний приют сотни тысяч украинцев — жертв Голодомора и террора ЧК-НКВД. Распространенная нынче выдумка о Бабьем Яре была создана коммунистической пропагандой для сокрытия этого преступления. А в 1941 г. здесь произошла «величайшая трагедия в истории еврейства»: «Немцы согнали тысячи евреев к той части православного кладбища, которое тогда еще не использовали, приказали раздеться догола тем, кто добровольно не хотел отдать драгоценностей. В том страшном месте выпороли все золото из их одежды и забрали драгоценности из узлов. После этого их вывезли из Киева».

На протяжении полувека Бабий Яр приобрел печальную славу «величайшей трагедии в истории еврейства». Это везде воспринималось как неоспоримая истина. Сегодня, кажется, вера в это пошатнулась как в Украине, так и в целом мире.
Странным выглядит то, что «красные следопыты» советской эпохи, которые обследовали почти каждый уголок украинской земли, старательно обходили Бабий Яр, где нашли последний приют сотни тысяч украинцев — жертв Голодомора и террора ЧК-НКВД. По известным причинам это тщательно скрывалось и замалчивалось.

08.03.2011

Бабин Яр: трагедія як товар для гешефту

Валерій ЛАПІКУРА,
Наталя ЛАПІКУРА

БАБИН ЯР: ТРАГЕДІЯ ЯК ТОВАР ДЛЯ ГЕШЕФТУ

Насамперед мусимо констатувати, що 65-та річниця початку трагедії в Бабиному Яру зусиллями певних політиків та структур трансформована в гидотну суміш фарисейства та відвертих спекуляцій.
І йдеться не лише про так зване професійне єврейство, яке влаштовує блюзнірські ритуальні танці на кістках своїх співвітчизників. Бо, приміром, за численними запрошеннями, які розсилає Віктор Ющенко главам держав і урядів, прибути наприкінці вересня до Києва, проглядає не так бажання вшанувати пам’ять десятків тисяч жертв фашизму, як цинічно-прагматичне прагнення підрихтувати свій добряче підупалий політичний імідж.
Що ж до середовища згаданих вище «професійних євреїв», то тут вкотре розгорілася, за влучним висловом Семена Авербуха, «чергова юдейська війна». Таке враження, що в намаганні монополізувати право на трагедію Бабиного Яру всі ці юдейські конгреси, федерації, конфедерації, меморіальні ради, комітети втратили залишки не лише совісті, а й елементарної гидливості.
Промовиста подробиця: різні юдейські клани пропонують різні версії меморіального увічнення єврейської монополії на трагедію Бабиного Яру. Проте всі ці проекти мають одне спільне: у разі їхнього здійснення буде знесений хрест над символічною могилою роз­стріляних німцями у Бабиному Яру діячів українського націоналістичного підпілля на чолі з Оленою Телігою, світової слави поетесою і культурною діячкою. А як свідчить сучасний історик Сергій Карамаш, самих лише членів ОУН у Бабиному Яру було розстріляно 621 особу.
Зауваження на маргінесі: Сергій Грабовський у своєму загалом виваженому й об’єктивному есе «У що може перерости війна символів?» (сайт «Телекритика» від 01.09.2006 року) зауважив: «Боюся, що чимало з того, що зараз робиться навколо пам’яті жертв Бабиного Яру, лише додає радості ідеологам навколомаупівського кола». Наголошуємо — це твердження безпідставне і наскрізь брехливе. На відміну від декого з наших опонентів ми не відчуваємо радості від біди сусіда. А панові Грабовському порадимо не шукати нових судових неприємностей на свою голову, доки він не розрахувався зі старими позовами на власну адресу.
Те, що зараз діється, розпочалося навіть не 1941 року. Уперше сама назва «Бабин Яр» виринула на шпальтах газет ще 1911 року. Тоді якраз розпочиналося слідство у справі вбивства в Києві 13-річного підлітка Андрія Ющинського. Аби відвернути увагу від версії ритуального єврейського жертвоприношення, одна з київських юдейських газет опублікувала статтю, в якій стверджувалося, що саме вбивство — то справа рук циганів, а відбулося воно в Бабиному Яру. Звичайно, ця «сенсація», як і наступні численні «розслідування» журналістів єврей­ських видань, виявилася наскрізь фальшивою. Суд, врешті-решт, підтвердив версію ритуального вбивства хлопчика, здійсненого юдейською сектою «Хабад-Любавич».
У роки Громадянської війни — з 1919-го року і аж до середини 30-х — Бабин Яр уже обґрунтовано набув зловісної слави. Бо саме тут місцеве ЧК-ОДПУ-НКВС розстрілювало своїх жертв. Нині навіть більшість істориків не знає, що одна з найзловісніших катівень юдо-більшовицької політичної охранки містилася в Києві на вулиці Мельникова, за якихось кількасот метрів від самого Яру. Трупи розстріляних потай уночі закопували між могилами Лук’янівського цвинтаря.
З 1934 року, коли кількість жертв юдо-більшовицьких репресій стала вимірюватися не тисячами, а сотнями тисяч, звичні методи червоного терору вже себе не ви­правдовували. І тоді на північній околиці Києва — у Биківні — влаштували першу в історії людства «фабрику смерті».
Два необхідних уточнення: по-перше, то неправда, що Бабин Яр є найбільшою братньою могилою Європи. Таким похованням насправді є Биківня. Проте цей факт посилено замовчувався радянськими істориками і всіляко ігнорується нинішніми єврейськими дослідниками. Адже будь-яке об’єктивне вивчення проблеми призводить до встановлення факту «єврейського чинника» у репресіях сталінської доби.
По-друге, методика, якою послуговувалися німецькі фашисти у вирішенні так званого єв­рей­ського питання (і, до речі, не тільки єврейського), не є винаходом самих гітлерівців — її скопійовано з радянських взірців. Відомо, що горезвісний шеф гестапо Мюллер не просто уважно вивчив досвід колег з Луб’янки, а й особисто приїздив до Москви, аби підписати секретні порозуміння між гестапо і НКВС про… співробітництво.
Перейдемо безпосередньо до осені 1941 ро­ку. Розстрілам у Бабиному Яру в Звинувачувальному акті Міжнародного Нюрнберзького трибуналу виділено один абзац. Цитуємо: «На Радянській Україні мали місце жахливі злочинні акти німецьких змовників. У Бабиному Яру, поблизу Києва, вони розстріляли понад 100 тисяч мужчин, жінок, дітей і стариків… У Києві вони вбили понад 195 тисяч людей».
Зверніть увагу — в цьому надзвичайно важливому документі не йдеться про етнічну дефініцію жертв трагедії. Водночас на цій самій сторінці Звинувачувального акту, двома абзацами нижче, можна прочитати таке: «У Кам’янець-Подільській області було вбито і знищено 31 000 євреїв, 13 тисяч з них привезено з Угорщини». Тобто йдеться не про стилістику, а про констатацію факту.
Є дві версії подій кінця вересня 1941 року. Згідно з офіційними німецькими документами, знищення євреїв тривало два дні і загальна кількість жертв становила 33 000 жінок, стариків і дітей. Нинішні єврейські історики, зокрема Олександр Бураковський, стверджують, що євреїв розстрілювали п’ять днів, що саме їхніми тілами «вистелено дно Бабиного Яру». Це ще одна «неточність». Згідно з німецькими документами, до початку екстремації євреїв зондеркоманда СС знищила в Бабиному Яру два циганські табори, які ховалися там від лихоліття війни.
За підрахунками, що базуються на аналізі сучасних досліджень і архівних джерел, цифра жертв Бабиного Яру, вказана в матеріалах Нюрнберзького трибуналу, відповідає дійсності. Тут було знищено 100 000 українців, росіян та представників інших національностей. Євреїв серед них — близько 40 000. Ті самі найновітніші дослідження встановили, що принаймні 7 000 із цих 40 000 — на совісті колишнього майора НКВС, етнічного єврея Вадима Майковського. У перші ж години окупації Києва він запропонував свої послуги німцям і був призначений начальником «тубільної поліції». За спогадами і документами, Майковський відзначився не лише пристрастю до алкоголю і наркотиків, а й патологічною ненавистю до… єв­реїв. Він особисто вишукував своїх же спів­віт­чизників, які вціліли дивом після вересневої трагедії, і особисто знищував їх.
Ще одне зауваження на маргінесі теми. Офі­ційно визнається, що одним з осередків наймасовіших страт євреїв Європи був табір смерті Собібор у Східній Польщі. Достеменно відомо, що такий собі радянський фольксдойч на прізвище Найман, призначений комендантом цього пекла, насправді був євреєм, офіцером НКВС і агентом радянської розвідки. Він закінчив своє життя під чужим іменем, як добропорядний громадянин однієї з соці­алістичних країн.
Згідно з іншою версією, події кінця вересня 1941 року в Бабиному Яру розгорталися інакше. Тисячі київських євреїв, зібраних на околиці Сирця, начебто уникли тоді смерті. Їх протримали до ночі, відібрали всі цінності та особисте майно, після чого потай вивели ярами до залізничної колії на станцію Лук’янівка, де завантажили в ешелони і вивезли в невідомому напрямі. Надалі Бабин Яр справді став місцем знищення жителів Києва, але вже не євреїв. Така версія має відповідні документальні підтвердження, проте апріорі від­кидається і сучасними єв­рейськими істориками, і їхніми українськими шабес-гоями.
Варто нагадати, що гітлерівці обґрунтовували масову екстремацію київських євреїв необхідністю відповісти на диверсійні акти радянського підпілля. Справді, у перші дні окупації Києва спеціальні агенти НКВС висадили в повітря чимало об’єктів на Хрещатику та прилеглих вулицях. Передусім це німецькі штаби та готелі, заселені офіцерами вермахту. Ці вибухи викликали в центрі міста жахливу пожежу, що тривала кілька днів. Незаангажовані історики вважають, що тоді загинуло аж ніяк не менше мирних жителів, аніж невдовзі було розстріляно євреїв на знак помсти.
Проте є ще одна надзвичайно знаменна обставина, про яку, на жаль, і досі мало відомо. Написав про неї досить детально вже згаданий нами Сергій Грабовський у своєму есе на сторінках сайту «Телекритика». Аби нас не звинуватили у перекрученні першоджерела, наведемо цитату: «Влітку 1941 року американський єврей Теодор Кауфман випустив книгу «Німеччина мусить загинути». У ній він вимагав після перемоги над Німеччиною стерилізувати всіх солдатів вермахту, а потім і всіх німців із тим, щоб звільнити територію для заселення сусідніми народами. Кауфман був президентом «Американського союзу за мир»… нацисти друкували фрагменти з книги Кауфмана… і розказували, до чого дійшли євреї. А потім влаштували Бабин Яр. Звісно, вони б усе одно знайшли той чи інший спосіб «остаточного розв’язання єврейського питання». Але ж як допомогли нацистам Кауфман і компанія!»
У цьому разі ми погоджуємося з нашим затятим опонентом. Додамо від себе, що влітку 1941 року Сполучені Штати Америки ще НЕ перебували у стані війни з Німеччиною. Відтак провокація юдейського фашиста (а як його ще назвати?) була спрямована не лише проти своїх єдиновірців у окупованій німцями Європі, а й проти всієї американської держави та її народу.
Те, що вереснева акція у Бабиному Яру мала демонстративний характер, спрямований передусім проти всього світового єврейства, від імені якого виступав Кауфман, підтверджується матеріалами Нюрнберзького трибуналу. З-посеред інших документів обвинувачення там цитувався і лист одного з офіцерів тилової служби гітлерівського вермахту до свого безпосереднього керівника — начальника служби озброєнь німецьких збройних сил. У ньому цей офіцер обурюється масовими розстрілами євреїв на території України, оскільки, мовляв, це впливає на… обороноздатність вермахту. За його словами знищення двохсот тисяч євреїв серйозно підірвало потребу збройних сил у досвідчених ремісниках і ремонтниках. Тут варто пояснити, що служба тилу вермахту, на відміну від аналогічних структур Червоної Армії, широко залучала населення окупованих територій до ремонту бойової техніки і військового спорядження. Відтак незадоволеність тилової служби екстремальним способом «єврейського питання» цілком зрозуміла.
І ще — після київської акції гітлерівці справді змінили методику винищення євреїв на окупованих територіях. Спеціальними розпорядженнями (які теж цитувалися на Нюрнберзькому процесі) євреїв убивали виснажливою працею у спеціально створених гетто. Себто з максимальною користю для Рейху. Це аж ніяк не обіляє расистську політику гітлерівців. У цьому разі йдеться про факт, вельми неприємний для сучасних ідеологів сіонізму. Тобто нацисти і тут не винайшли нічого нового. Вони лише запозичили у юдо-більшовицького сталінського режиму основний технологічний принцип зловісного ГУЛАГу: «Ув’язнений не повинен вийти на волю за жодних обставин. Він має померти у таборі через три місяці — щонайбільше через рік. Але при цьому слід максимально використати його підневільну працю» .
Кілька слів про вже згадані нами «юдейські війни». Йдеться передусім про потужний скандал, винуватцем якого вкотре став Вадим Рабинович. Саме він — і вже, до речі, не вперше — спробував приватизувати не лише трагедію Бабиного Яру, а й ті політичні дивіденди, які можна одержати від урочистостей, пов’язаних із 65-ою річницею трагедії. Згодні, до такого нахабства ребе Вадима підштовхнули трагічні для нього і його організації обставини — він поставив не на тих політиків, ще й так перебрав зі своєю боротьбою проти неіснуючого в Україні антисемітизму, що від нього відвернулися навіть ті, хто завжди його підтримував. Це, своєю чергою, потягло величезні фінансові неприємності, арешт майна і відкриття кримінальної справи за фактом злісного невиконання судових рішень. Але то його приватні проблеми.
Рабинович, звичайно, ще той подарунок! Але і його опоненти з організованого єврейства з того самого тіста зліплені. Є, виявляється, така собі Міжнародна меморіальна рада з увічнення жертв Голокосту на Україні. (Саме «на», а не «в» Україні. Пізнаєте стилістику радянської пропаганди?). Так ось, ця рада останнім часом розгорнула бурхливу діяльність. Від свого імені вона надсилає лідерам провідних країн світу меморандуми і листи з інструкціями такого змісту: «Не ставати учасниками перетворення трагедії Бабиного Яру в цинічну форму «братньої могили», після десятиліть блюзнірського замовчування на землі України про трагедію Бабиного Яру підтримати ініціативи Міжнародної Меморіальної Ради, звернути увагу на різке зростання антисемітизму і ксенофобії на Україні в останні роки».
Наголошуємо: ці вка­зівки самозванці з ММР надіслали, зокрема, Джорджу Бушу і Володимиру Путіну. Вікторові Ющенку милостиво скинули лише копії цих провокативних звернень. Себто ММР не вважає Україну суб’єктом міжнародного права, ос­кільки закликає до грубого втручання у внутрішні справи нашої країни лідерів іноземних держав. Чи варто дивуватися, що у складі ММР немає жодного громадянина України, що цю організацію не зареєстровано в Україні. Проте вона не лише розсилає листи, а й приймає рішення, які суперечать законодавству нашої незалежної держави.
А що ж наша держава? Мається на увазі — її найвищі достойники? Ділять владу, доки всілякі там професійні юдеї доділюють Україну.
Й останнє. Автори на власні очі переконалися, що пошесть з приватизацією трагедій вже давно вийшла за межі Києва. На околиці Хмільника в лісі є братська могила жителів міста, знищених тут упродовж фашистської окупації 1941—43-го років. На гранітному обеліску — відповідний текст у пам’ять про безневинно загиблих стариків, жінок і дітей. Без розподілу на етноси. А поряд — стела з написом, де вказано точну кількість похованих тут євреїв. Як ляпас — мовляв, то ваша трагедія, а це — наша. І просимо їх не поєднувати.
Коли хтось ще не зрозумів, про що йдеться у постулаті горезвісного ММР щодо «цинічної форми Бабиного Яру як братньої могили», то пояснимо: пам’ять про ті 60 000 українців, росіян, поляків, представників усіх інших національностей нам з вами, на думку нинішніх юдо-фашистів, треба викинути зі своєї свідомості. То що ж тоді цинізм?


http://personal-plus.net/article.php?ida=1194

05.02.2011

Историки рассказывают о том что историю Бабьего Яра надо не выдумывать а изучать в архивах

Нина ТОПИШКО, директор Центрального государственного кинофотофоноархива Украины имени Г.С. Пшеничного:


— Детальное изучение и сравнение фотодокументов и бумажных источников дает нам правдивую историю этой трагедии — без переписывания, без купюр. И каждый раз те, кто пишет учебники, кто печатает аналитические статьи, должны обращаться к архиву, чтобы проанализировать и сравнить новые документы. Мы можем переосмысливать и говорить о тех событиях с позиции сегодняшнего дня, но опираться нужно на архивные документы.

01.01.2011

Герберт Тидеманн. ЗАГАДКА БАБЬЕГО ЯРА: Критические вопросы и замечания

1. Предисловие.
Случай Бабьего Яра запутан во многих отношениях. Для лучшего обзора я уже здесь кратко перечислю основные проблемы.

  1. Массовое убийство в Бабьем Яру произошло почти за 4 месяца до совещания (конференции) в Ванзее, где якобы впервые было спланировано проведение политики геноцида.
  2. В разных источниках называются разные даты массовых убийств.
  3. Количество жертв в разных источниках тоже колеблется в пределах двух порядков.
  4. Называются самые различные методы и инструменты убийства.
  5. Точно так же нет и единства касательно места трагедии.
  6. Свидетели и сообщения дают противоречивые сведения и о других обстоятельствах случившегося.
  7. Число якобы убитых евреев намного превышает общее количество евреев, оставшихся в Киеве после проведения советскими властями массовой эвакуации.
  8. До сего времени не была проведена ни одна криминалистическая экспертиза места убийства и орудий убийства. Никто не позаботился о сохранении следов и вещественных доказательств.
  9. Другая загадка - почему Советы использовали место, в котором во время Великой Отечественной войны заклятым врагом было убито бесчисленное количество  невинных людей, как свалку, где сжигался городской мусор.
  10.  И, наконец, утверждения о массовых казнях были опровергнуты недавно найденными материалами аэрофотосъемки времен войны.
При исследовании вышеупомянутых проблем мы будем пользоваться обычными приемами научного исследования. После введения, облегчающего общее понимание проблемы, конкретные главы будут посвящены  рассмотрению первых сообщений, показаний свидетелей и других источников. Основные вопросы будут освещены в отдельной главе.

02.05.2006

ХТО БУВ ГОСПОДАРЕМ БАБИНОГО ЯРУ?

Як вже повідомлялося, на 27 вересня 2006 року заплановано проведення в Києві другого Всесвітнього форуму з голокосту, в якому візьме участь президент Ізраїлю та безліч керівників різних єврейських організацій, які вважають Бабин Яр початком знищення євреїв нацистами в Європі



Начебто ініціатором проведення цього другого форуму є Президент В. Ющенко (перший форум у Польщі провів тодішній президент Квасневський, який має єврейське походження). Проведення такого широкомасштабного заходу в Україні, та ще з акцентом на те, що саме Бабин Яр став початком єврейського голокосту під час Другої світової війни, має, вочевидь, за мету створити в українців певний «комплекс провини» на кшталт німецького.

Популярные статьи